15-06-2018
VI Міжнародний бізнес-форум "Наука - Бізнес - Освіта: стратегічне партнерство"

15-06-2018
Експертна дискусія на тему: "Добровільне підвищення стандартів бізнесу, чи саморегулювання: з чого почати? Проект EU4Business/FORBIZ пропонує технічну підтримку"

15-06-2018
Презентація ОЕСР "Підтримання темпу процесу децентралізації в Україні"

15-06-2018
Чергове засідання ГР при ДФС України

15-06-2018
Засідання Ради з акредитації Національного агентства з акредитації України

14-06-2018
Чергове засідання Ради Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України

13-06-2018
Підписано Договір про співробітництво між СПМСППУ та Інститутом психолошії ім.Г.С.Костюка

13-06-2018
Засідання Митного комітету Громадської ради при ДФС України

12-06-2018
Підписано Угоду про співробітництво між СПМСППУ та НУВГП

12-06-2018
Робоча зустріч з представником Спілки в Болгарії Р.Спасовим

Наші новини:
25-07-2012
Засідання круглого столу на тему: "Визначення єдиної позиції бізнесу щодо законопроету "Про внутрішню торгівлю". Відкриваючи засідання в.о. президента Спілки, заступник Голови Ради Федерації роботодавців України В.М.Биковець зазначив, що проект Закону України “Про внутрішню торгівлю” (далі – Закон) має на меті визначення правових та організаційних засад здійснення господарської діяльності у сфері внутрішньої торгівлі в Україні та регулювання відносин при проведенні торговельної та виробничо-торговельної діяльності.
Ці відносини вже регулюються низкою законодавчих актів, зокрема Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України “Про захист прав споживачів”, “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, “Про місцеві державні адміністрації”, “Про місцеве самоврядування в Україні” та іншим.
Разом з тим, у  законопроекті мало бути чітко визначено, чи він є загальним законом по відношенню до названих вище та інших законодавчих актів, чи, навпаки, містить спеціальні норми, які застосовуються лише до особливих відносин чітко визначених суб’єктів.
Невизначеність цього питання призводить до невизначеності ієрархії правових норм, що регулюють зазначені правовідносини у їх сукупності, - виходячи з того, що спеціальна норма має пріоритет над загальною. Це питання є ключовим у виборі методів врегулювання внутрішньої торгівлі у більшості країн світу.
Таким чином, нечіткість розмежування загальних та спеціальних норм призводить до порушення основоположного принципу, який є невід’ємним  складником верховенства права – принципу юридичної визначеності.
Крім того, текст законопроекту містить низку системних недоліків, які потребують детального висвітлення. Зокрема, це:

         - нечіткість визначення сфери застосування Закону;

       - спроби врегулювати відносини, які явно перебувають поза межами сфери застосування Закону;

         - неповне врегулювання відносин, що явно перебувають в сфері застосування Закону;

        - нечітке визначення повноважень органів публічної влади;

        - відсутність належного обґрунтування запропонованих заборон та обмежень торговельної діяльності;

      - нечітке та поверхове врегулювання механізмів контролю за додержанням передбачених законопроектом вимог та відповідальності за порушення встановлених ним правил;

         - термінологічна та юридично-технічна неузгодженість.

Низка положень законопроекту присвячена вирішенню питань, які об’єктивно виходять за межі його предмету правового регулювання:

   - необґрунтованим є беззастережне поширення дії законопроекту на відносини, що виникають під час виробництва та переробки продуктів харчування (пункт 3 частини першої статті 1), оскільки подібного роду виробнича діяльність сама по собі не є складовою торгівельних відносин та регулюється окремим законом – Законом України “Про якість та безпечність харчових продуктів”. Аналогічні зауваження можуть бути висловлені щодо включення виробника до переліку суб’єктів торгівельної діяльності (пункт 8 частини першої статті 1 законопроекту);

       - за змістом окремих положень законопроекту складається враження, що їх дія поширюється на продаж не лише споживчих товарів і не лише на внутрішньому ринку. Зокрема, аналізуючи визначення поняття оптової торгівлі, вміщене до частини другої статті 2, можна дійти висновку, що нею та іншими положеннями цієї частини охоплюється, серед іншого, продаж товарів господарського призначення (сировини, товарів для використання у виробництві тощо);

    - не можна погодитись із поширенням предмету правого регулювання законопроекту на відносини у сфері ресторанного господарства/громадського харчування (пункт 3 частини першої статті 1; стаття 6; частина друга статті 7 тощо). Відповідно до Національного класифікатора України торгівля і ресторанне господарство віднесені до різних видів економічної діяльності;

     - з предмету правового регулювання законопроекту мають бути виключені відносини,  що виникають під час торгівлі спиртом, алкогольними напоями, тютюновими виробами. Обіг перелічених товарів має спеціальне регулювання на рівні Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.

Виникають зауваження щодо передбачених у законопроекті  повноважень органів публічної влади у сфері внутрішньої торгівлі.Зокрема, у частині дев’ятій статті 7 встановлено повноваження органів місцевого самоврядування визначати групи товарів, продаж яких обмежується на період проведення зборів, мітингів, демонстрацій, ходів, пікетів, інших публічних, масових видовищних і спортивних заходів та/або обмежувати час роботи об’єктів торгівлі. При цьому, законопроект не передбачає необхідності встановлення законом (або, принаймні, актом Кабінету Міністрів України) вичерпного переліку груп товарів, продаж яких може бути обмежений за вищенаведених умов.

Зміст терміна “публічні,  масові видовищні і спортивні заходи” наразі також не розкривається на законодавчому рівні. Не встановлюється і жодних критеріїв для введення пропонованих обмежень.

У частині тринадцятій статті 7 та абзаці шостому частини першої статті 21 законопроекту передбачаються повноваження центрального органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного і соціального розвитку та державної політики у сфері торгівлі встановлювати правила торгівлі окремими групами товарів і правила здійснення окремих форм внутрішньої торгівлі, однак ні чинні законодавчі акти України, ні сам законопроект встановлення переліку груп товарів і форм (або критерії визначення таких груп товарів і форм торгівлі), не передбачають.

У частині другій статті 23 визначаються повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, які частково повторюють положення частини першої статті 26 Закону України “Про захист прав споживачів”. На відміну від вищезазначеного Закону, чіткий предмет перевірок суб’єктів господарювання у сфері внутрішньої торгівлі законопроектом не визначається, а коло документів, які зазначений орган має право одержувати безоплатно від суб’єктів торговельної діяльності, предметно не обмежується.

Необхідність включення до тексту законопроекту статті 20 викликає сумніви, оскільки її положення в частині, що стосується сфери внутрішньої торгівлі здебільшого повторюють загальні функції та повноваження Кабінету Міністрів України або дублюють окремі  його  повноваження, вже передбачені законами України. Загальні функції та повноваження уряду не потребують повторення щодо кожної конкретної галузі у різних законах. Натомість, видання правових актів є одним зі способів реалізації органом публічної влади своїх функцій і повноважень, а тому віднесення “прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом”, до повноважень уряду навряд чи необхідне.

Законопроект встановлює низку повноважень органів місцевого самоврядування у сфері внутрішньої торгівлі, не вказуючи конкретних суб’єктів цих повноважень (місцеві ради, їх виконавчі органи) та не розмежовуючи їх на самоврядні та делеговані (частини п’ята, восьма, дев’ята статті 7; частини третя, п’ята, восьма, чотирнадцята, п’ятнадцята статті 11; частина третя статті 12; стаття 14 тощо).

Відсутність такого розмежування вносить у текст законопроекту додаткову плутанину та стоїть на заваді ефективної реалізації відповідних норм, адже контроль за виконанням органами місцевого самоврядування власних (самоврядних) і делегованих повноважень здійснюється у різному порядку.

Законопроект містить велику кількість додаткових (не передбачених чинним законодавством) обмежень у сфері внутрішньої торгівлі та передбачає явно надмірне регулювання окремих питань, пов’язаних із торгівельною діяльністю.

Наприклад, у частині четвертій статті 7 забороняється продаж у нестаціонарних об’єктах торгівлі (окрім тих, що розміщуються на ринках чи ярмарках) свіжого, охолодженого та замороженого м’яса, риби, молока  та молочних продуктів (включаючи морозиво), незалежно від того, можуть бути забезпечені під час продажу умови належного санітарного стану чи ні. Передбачені частиною третьою статті 13 правила фактично виключають можливість пересувної торгівлі (в тому числі, з автомобілів).

У статтях 14 і 15 запроваджується обов’язкове подання додаткової (не передбаченої чинним законодавством) звітності.

Стаття 16 надмірно регулює договірний процес між суб’єктами господарювання, порушуючи гарантований статтями 3, 6, 627 Цивільного кодексу України принцип свободи договору.

Стаття 17 передбачає встановлення кваліфікаційних вимог до працівників у сфері торгівлі та ресторанного господарства (громадського харчування) тощо.

Підсумовуючи сказане, В.М.Биковець наголосив, що даний законопроект має бути відкликаний з парламенту. Якщо ж є необхідність врегулювати окремі проблемні питання у сфері внутрішньої торгівлі, це можна зробити шляхом внесення відповідних змін до чинного законодавства.

      За підсумками обговорення учасники круглого столу прийняли рішення рекомендувати Кабінету Міністрів України:

              - відкликати проект Закону України “Про внутрішню торгівлю” (реєстр.№ 9443 від 10.11.2011р.) з Верховної Ради України;

            - доручити Міністерству економічного розвитку і торгівлі України провести за участю громадських організацій аналіз проблемних питань у сфері внутрішньої торгівлі, та, при необхідності, врегулювати їх шляхом внесення відповідних змін до законодавства.

AlfaVersion © AlfaVersion.com
alfaversionua@gmail.com
СПМСППУ,
вул. Воровського, 22, офіс 37
м.Київ, 01601
тел. +38 (044) 486-38-82
office@smpu.kiev.ua