08-02-2012

            Замість норм прямої дії, законопроект містить велику кількість відсилочних норм, окремі його статті дублюють норми Цивільного Кодексу, законів «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», ряду інших законодавчих актів, не рідко вступаючи у протиріччя з ними. Більше того, статтею 16 законопроекту вводяться нові додаткові вимоги щодо особливостей укладення договорів під час здійснення торгівлі продовольчими товарами. Але питання укладення договорів вже чітко регламентуються Господарським та Цивільним кодексами України. На думку фахівців, впровадження норм, запропонованих в законопроекті, буде постійно призводити до конфліктних ситуацій. Законопроект містить неприйнятні для законодавчого акту терміни, які не мають конкретного визначення, як то:

            - «товари належної якості» (ст.18, п.2);

            - «окремі види товарів» (ст.19, п.2);

            - «належні умови» (ст.14);

            - «належний санітарний стан» (ст.7, п.4);

            - інші вимоги (ст.14);

            - інші заходи (ст.21);

            - інші повноваження (ст.20, ст.21).

Законопроектом не встановлюються чіткі вимоги щодо техніко-економічного обґрунтування розміщення торговельної мережі та відповідальності за його порушення. Замість спрощення, законопроектом вводиться додаткова звітність (ст. 14, 15 законопроекту). Згідно запропонованого законопроекту органи місцевого самоврядування та спеціально уповноважені органи виконавчої влади набувають надто широких і нечітко визначених прав щодо втручання в господарську діяльність, що обмежує конституційне право на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законодавством. Згідно пункту 2 статті 2 дія Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення торгівлі лікарськими засобами. Разом з тим в “Прикінцевих положеннях” в пункті 2, підпункт 2 пропонується внести доповнення до Закону України “Про лікарські засоби” (стаття 19), яким забороняється реалізація лікарських засобів у формі дистанційної та мережевої торгівлі. Є пропозиція цю норму взагалі  виключити з законопроекту. Пункт 3 статті 7 містить дискримінаційну норму для фізичних осіб-підприємців: провадити торговельну діяльність у магазинах площею понад 200 кв.метрів можуть лише суб’єкти господарювання, які застосовують загальну систему оподаткування. Ця норма взагалі має бути вилучена з законопроекту. Якщо в цілому аналізувати результатами роботи цієї групи, то в підсумку ми маємо більше неузгодженостей і розбіжностей, причому це стосується принципових для бізнесу статей і пунктів. З 25 статей і прикінцевих положень половина не врегульована, причому по 4 статтям (1, 5, 10, 15) було прийняте рішення повернутись до обговорення пізніше,  по 9 статтям (2, 7, 14, 16, 20, 22, 23, 24, прикінцеві положення) – виникли розбіжності, що зафіксовано в порівняльній таблиці. Причому є досить принципові питання, як, наприклад, стаття 23 “Контроль за додержанням вимог цього Закону”. Всупереч вимогам Президента України, які, до речі, були в черговий раз підтверджені під час його виступу в парламенті 07 лютого п.р. щодо припинення зі сторони податкових та інших контролюючих органів тиску на бізнес, Мінекономрозвитку наполягає на жорстких і необмежених правах Держспоживінспекції, хоча все, що стосується нагляду і контролю в цій сфері вже закріплено в українському законодавстві. Є питання до статті 17 законопроекту щодо вимог до кадрового забезпечення у сфері внутрішньої торгівлі. Розуміючи важливість і необхідність таких вимог, ми, тим не менш, вважаємо їх передчасними. Введення цієї норми унеможливить працю сотень тисяч працівників і підприємців в сфері торгівлі саме в малому бізнесі і, в першу чергу, на ринках. З врахуванням вищесказаного, пропоную рекомендувати Уряду відкликати цей законопроект на доопрацювання. Він не має права на життя, оскільки його  норми призведуть до знищення малого бізнесу.”